Я збирався написати цей текст, але вийшов він трохи не таким, як планувалося. Але не міг не вийти. Отже – чому…
Чому я більше не пишу у Фейсбук пости про політику? Це таке питання мені задала днями дружина, яка вже звикла до моїх політичних фейсбук-ескапад. І я подумав – а дійсно, чому? Емоції емоціями, але має бути якась причина? Має. І вона є.
Я живу в країні, яка називається (принаймні, зараз) Україна. А це означає багато речей. Наприклад, те, про що писав іще другий президент цієї країни Леонід Кучма – що Україна не Московія. І в політичному сенсі теж. Тобто в Україні політика не існує десь за хмарами чи кремлівськими стінами, як у Московії. І українські виборці – вони реально мають владу в день виборів. У їхній владі вибрати того чи іншого президента, ту чи іншу партію в парламент. І політика, відповідно, є не самодостатньою річчю, яка на людський фактор чхати хотіла – а є продовженням, наслідком дій, настроїв і уподобань суспільства. І політики, відповідно, ці настрої і уподобання враховують, формують і маніпулюють ними – а не влаштовують тут новітній “гулаг”, як у востаннє згаданій у цьому тексті Московії.
Отже, першопочатком всього в Україні є суспільство. Люди. І отут ми підходимо до суті. А суть в тому, що я чотири роки, десь із середини, а, може, із початку 2015 року писав, говорив і кричав – люди, не тупіть. Не тупіть, люди. Вами маніпулюють. Ви ретранслюєте вкиди. Я писав це родичам, фейсбучним френдам, просто лівим пасажирам. ВАМИ МАНІПУЛЮЮТЬ. Що мені було сказано у відповідь? (Ти знаєш, що я звертаюся до тебе, так-так.) Що я пощу у себе на сторінці те, що хочу. Тобто люди легко і просто піддавалися маніпуляціям. І навіть охоче – тому що розпочався масовий, потужний і тотальний розгін Зради.
І люди в цій Зраді взяли основну участь. Без їхньої участі нічого б не було. Бо весь цей механізм – він і був розрахований на людей, не на еліти, не на західних партнерів-донорів, ні, а саме на людей. Які ходять на вибори і вибирають собі владу.
Я чотири роки кричав – люди, вами маніпулюють. Вам підсовують “вождя” за “вождем”, а ви, як отара овець, ходите за ними. Я чотири роки доводив рідному батьку, що люди отупіли, що люди – тупі, просто ту-пі. В кінці кінців йому – дійшло. Але, схоже, тільки йому.
Результати виборів – і першого, але, звісно ж, в основному другу туру – чудово проілюстрували те, про що я кричав ці чотири роки. Люди – тупі. Так, я знаю про Брексіт, про маніпулювання, про все інше блаблабла. Можете не напружуватися і не писати усе те, що ви мені писали, по стонадцятому колу. По-перше, я цього не читатиму і не реагуватиму, по-друге, див. по-перше. Але! Я народився у Запоріжжі, в сім’ї радянської вчительки і працівника заводу “Запоріжсталь”. Я прожив усе дитинство в забиченому степовому селі, де виїзд у “гОрод” був подією. У мене в родині немає ні академіків, ні аналітиків, ні істориків-філософів. Але чомусь мені – і моїй дружині, яка так само виросла в такій же “робітничо-селянській” сім’ї – вистачило ума не втратити цей ум. Тому я можу і маю право вимагати цього ж від усіх інших. Бо я народився і жив тут, в низовому суспільстві, а не десь в елітарних колах. І своїм прикладом доводжу, що і внизу можна зберегти здоровий глузд і критичне мислення.
Вибори-2019 офіційно підтвердили те, про що я писав на Фейсбук роками – люди тупі. Тупі настільки, що вони не здатні на елементарну мозкову діяльність. Я чув не одне пояснення голосування за Зеленського у другому турі. І в основному це все вкладається в рамки – “я ненавиджу Порошенка”. По-перше, сама така постановка питання свідчить про те, що людиною зманіпулювали. Бо це – удар на емоції, чим у свій час славилася така Ю.Тимошенко. На емоції, а не на розум. Оскільки у випадку підключення розуму ставали очевидними дві речі. Перша – Порошенко дуже непоганий президент України, серед тих, хто був до нього, він, цілком імовірно, найкращий. Друга – зважаючи на перше (та й взагалі, з елементарної людської логіки – купівлі телефона, наприклад, чи автівки), міняти Порошенка треба на те, що гарантовано буде кращим, ефективнішим і (це головна риса, на яку треба опиратися на усіх виборах) кориснішим для суспільства і країни.
Чи є таким вибір Володимира Зеленського? Звісно ж, ні. Люди, голосуючи за Зеленського, голосували:
- проти Порошенка;
- за “Голобородька”;
- за нові обличчя у владі;
- по приколу;
- за “Квартал 95”.
Всі перераховані мною причини – сформовані телевізором і соцмережами. Ми не Британія, тому у нас досі величезний вплив має не Фейсбук, а “1+1” та “Інтер”. От вони і сформували цей список. Вживили людям у голови ненависть до Порошенка, ненависть, якої не було до жодного з президентів. Задурили людям голови серіалом. Навіяли людям ідею нових облич – не показавши ці нові обличчя (Зеленський і досі, уже після інавгурації, не назвав прізвище голови своєї адміністрації – він бігом заявив про розпуск Ради (незаконний), а того, хто очолить його адміністрацією, не назвав. І таке інше.
Люди повірили (ще одне ключове слово – віра; яка може бути віра в політиці?!) телевізору. Не тому, що відбувається в реальному житті, а картинці із зомбоящика. Хто ці люди, якщо вони не тупі? І тепер це підтверджено документально. Це підтвердження навіть крутіше, ніж результати першого туру виборів-2010. Там хоча б було зрозуміло, хто і що таке Янукович і Тимошенко, яких виборці обрали після п’яти років безпрецедентної політичної свободи.
Так от, любі мої. (Я вже завершую.) Я чотири роки говорив про те, що люди тупі, що одумайтеся, опамєнтайтеся. Ні-фі-га. Люди вирішили за краще бути тупими – і навіть захоплювалися, впивалися своєю тупістю. Тому я не бачу сенсу більше писати про це. Я чекатиму. Я чекатиму, коли ці люди самі приповзуть на колінах і визнають, що вони тупі – і що вони натворили своєю тупістю. Не до мене приповзуть, я хто такий – а на Майдан Незалежності, або краще на якийсь із столичних мостів, щоб потім просто взяти і стрибнути в Дніпро від усвідомлення всієї глобальності пиздецю, який вони натворили. Тоді, можливо, і поговоримо про політику на моїй фейсбук-сторінці. А поки що говорити немає про що. Все очевидно. І повторювати це очевидне я не маю ніякого бажання.
P.S. Якби я жив за межами України – я б ще побажав цим людям і усій країні пережити реальні зубожіння, корупцію і все те, проти чого вони так героїчно голосували в березні-квітні 2019-го. Але оскільки я живу з ними в одній країні – то, маючи інстинкт самозбереження (те, чого у більшості громадян України, як показали результати виборів, уже давно немає), не хочу такого бажати. Втім, щось станеться і без моїх побажань. Обов’язково станеться. Коломойські і портнови просто так не з’їжджаються після п’яти років вимушеної еміграції. Готуйтеся. І знайте – у всьому цьому будете винні ВИ.
якось так воно все у глибокій дірі
і на Бога на чорта те личенько біле
от хіба що лишень упирі і щурі
і на цьому амінь бідолашний дебіле
(Ю.Андрухович, “Самійло Немирич, авантурник, посаджений за ґвалт у вежу, самому собі”)