Бесіда з відомим кардіологом, професором про те, як поєднати медичну і духовну точки зору на серце, наскільки складними є будова і робота цього органа, як зберегти його здоровим, як ставитися до пересадки серця.
«Серце шукає Бога», «серце любить», «серце сподівається»… – це звичні для нас вирази. «Святинею Бога», «скарбницею розуму» називали серце святі отці. Але чи може вірити, любити, сподіватися «м’язовий порожнистий орган, що забезпечує за допомогою повторних ритмічних скорочень потік крові», як визначає серце сучасна медицина? І що таке взагалі серце? Міркування та поради відомого кардіолога – в нашій статті.
Вмістилище душі чи «конусоподібний порожнистий м’язовий орган»?
– Серце – найважливіший фізичний орган людини. Воно займає центральне місце і в духовному житті, про нього постійно говориться в Біблії. Серцю надається значення не
лише центрального органа чуття, але і найважливішого органа пізнання, органа думки і сприйняття духовних впливів.
Олександре Вікторовичу, на ваш погляд лікаря-кардіолога, чому така увага до серця приділяється в Святому Письмі? Взагалі, чому цей орган найважливіший і в фізичному, і в духовному світі?
– Не вперше мені дають таке запитання. Я сам себе запитував неодноразово. З колегами іноді говоримо про це. Що стосується ролі серця в фізичному житті, воно – є насосом, який переміщує кров по органах. А кров – носій і кисню, і поживних речовин. Кров повинна проникнути в усі закутки організму. Коли зупиняється кровообіг, людина не може жити – вона помирає.
А чому серце вважається вмістилищем духовного життя людини? Є безліч прислів’їв і висловів на кшталт «серце не обманює». І святі отці весь час говорять про серце – я читав ці праці. Наприклад святитель-лікар Лука (Войно-Ясенецький). Мозок сприймався ними як місце, де мешкає розум, а серце – як місце, де живуть почуття, дух. Але вважається, що це все-таки таки образ – поетичний чи інший, але образ, і безпосередньо серце – НЕ вмістилище душі, духу і так далі. Хоча, можливо, це і не так. Бо хіба можна рівнятися зі святими отцями?! Де знаходиться душа? Що ми знаємо про це? Імовірно, що вона зливається разом з усім організмом. Недарма духовна сутність людини не має образу тілесного і людського – вона знаходиться розпорошеною по всьому тілі. Це запитання, на які відповіді немає.
Я терапевт і кардіолог. Кожен день маю справу з хворими. Знаю досить добре, як влаштовано серце: які у нього клапани, яка його система, як воно скорочується, як б’ється. Знаю, як воно хворіє, які в ньому можуть бути зміни. І сказати, що це все – вмістилище духу… Знаєте, звучить це дещо вульгарно. І взагалі незрозуміло. Я думаю, що найімовірніше такі уявлення про серце пов’язані з тим, що коли людина переживає певні емоції, серце одразу відповідає на це: воно б’ється сильніше або ж завмирає на мить. При висловленні почуттів людина мимоволі кладе руку на серце. І воно болить при неприємних емоціях, при якихось трагічних звістках… Звичайно, нерозривний зв’язок між емоційним життям людини та її серцем існує. Я читав дисертацію про серце і душу, по-моєму, вона з Грузії була… Прочитав. Розумна, гарна, хороша, але відповіді я там так і не знайшов.
– Серце – орган, який відповідає за віру людини. У серці відбувається основна боротьба за душу людини. У ньому зосереджено все зле і добре, що є в людині. Христос сказав: «З серця виходять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення, богозневаги» (Мт. 15: 19). Як до цього ставиться медицина?
– А мозок, голова, мислення? Хіба все це не відповідає за віру? Скільки великих інтелектуалів – і як все це без голови можна уявити? (Сміється.)
Здавалося б – м’яз, клапани… Тим часом механізм серця надзвичайно складний
– Наскільки складно влаштоване серце людини? Наскільки унікальний цей орган? Які його функції? Паскаль якось зауважив: «Серце, а не розум відчуває Бога».
– Механізм надзвичайно складний. Якщо формально подивитися, ну м’яз, який скорочується; клапани, які регулюють потік крові в самому серці – все, здавалося б, дуже просто. Але сам по собі м’яз скорочуватися не буде. Щось змушує його це робити. У механізмі серця, назвемо її так, є деталь, яка образно називається «провідна система». Це ті нерви, які проходять в серці: вони дуже чітко вибудовані.
По них проходять електричні струми, які змушують серце скорочуватися. І в цій «провідній системі» є передсердно-шлуночковий вузол – теж ціла система. На латині: атріовентикулярна система. І ось цей вузол настільки складний, настільки незрозумілий, настільки мудро і цікаво влаштований, що ми маємо навіть афоризм: атріовентрикулярний вузол – це острів чудес в океані невідомого. Коли починаєш це вивчати докладніше: Боже мій! Скільки ж там відбувається мудрості та невідомих процесів. Вражає!
Коли серцю болісно
– У нашій країні від серцево-судинних захворювань помирає найбільше людей. Чому хвороба серця – це хвороба номер один, особливо в Україні?
– Це, мабуть, стосується більшості цивілізованих країн. Важко сказати… При всій складності, при всій мудрості, яка в ній закладена, серцево-судинна система дуже чутлива. Тому і хворіють люди так часто. Серцево-судинна система бере участь у всьому: і в забезпеченні фізичної рухливості, і в забезпеченні інтелектуальної діяльності, якщо вона займається транспортом – підвезенням поживних речовин, кисню та ін. І в той же час така вразливість! Зауважте: щойно людина починає жити, серце починає працювати. У плоду серце вже працює.
– В утробі?
– Так, в утробі, звичайно. До останнього подиху воно працює. Яке ж на нього випадає колосальне навантаження! І наскільки це чутливий орган, який сприймає всі найтонші емоційні порухи людської душі. Воно тонко пристосоване і до фізичних запитів. Це дуже складний орган. А де тонко, там і рветься! Чому так відбувається? Ця складність і забезпечує вразливість. Візьміть, наприклад, якусь сокиру. Що в ній складного? Ви бачили колись, щоб сокири ламалися? Та ні, лежить собі та й лежить. (Сміється.) Складна система ламається часто. Так і тут.
– За статистикою, найчастіше серцево-судинними захворюваннями страждають чоловіки, вони найчастіше і помирають від цього. Чому?
– Бережіть чоловіків, як сказав один журналіст. Перш за все, виникає думка про жіночі статеві гормони – вони є захисниками людського організму. На цьому, до речі, базується застосування жіночих статевих гормонів як терапевтичного засобу при захворюваннях серця взагалі і у чоловіків зокрема. Але у чоловіків таке лікування давало відповідний незначний результат, і від такого лікування поступово відмовилися. Жіночі гормони мають судинорозширювальну дію. Отже, відсутність або мала кількість жіночих гормонів – це перше. Друге – куріння. Це дуже велике зло і агресія. Потім, звичайно, те, що на частку чоловіків випадає більше стресових навантажень. Чоловіки – воїни, чоловіки – стратеги, чоловіки – керівники, чоловіки відповідають за свою країну, за свій колектив. Президент – це чоловік все ж таки, як зазвичай. А отже, іде більш сильне навантаження на нервову систему і на серце.
– У якому віці потрібно замислюватися про серце?
– Перш за все повинні замислюватися батьки. Коли дитинка народилася, треба стежити, щоб вона не захворіла, чи не застудилася, щоб у неї не було запалення легенів. Дитину треба захищати – це раз. Загартовувати – це два. Правильно годувати, коли вона підросте і прийде час відлучати її від грудей – три. Фізичні навантаження обов’язково. Може, записати її у групи фізичної підготовки, щоб вона правильно займалася. Не навантажувати сина чи дочку десятьма гуртками! Драмгурток, гурток фотографії – це занадто багато! А там ще й мову треба вчити, і хокей. А в школі потрібно пояснювати, як себе поводити, щоб не захворіти, щоб сердечко було здоровим. Не знаю, чи проводять зараз такі уроки в школі.
Коли почати піклуватися про серце? З народження.
Захищати серце потрібно з народження. Говорити про небезпеку паління! Я згадую, яку профілактику провів зі мною батько, який курив з гімназійних років і помер від раку легень. Я був у другому класі. Він мене покликав і запитав: «Ну як, ти вже курив?» Я кажу: «Ні, тату». Він – добре. Давай тут починай курити! Що ти будеш в туалетах ховатися…». Дістав «Приму», я закурив. Він каже: «Втягуй в себе». Я закашлявся: «Тату, я не хочу…» – «Спробуй! Спробував?» І знаєте, я більше не захотів! Так і залишився не курцем. Це жорсткий метод, і він неправильний.
Розповідати потрібно, що таке серце, яке воно важливе! Які бувають хвороби серця – навіть серед молоді.
– В які періоди року людям з серцевими захворюваннями потрібно бути вкрай обережними? Коли трапляються загострення?
– Загострення бувають цілий рік. Особливо на зміні погоди, коли виникають магнітні бурі. Між іншим, ми не всі знаємо про це. Що ми знаємо про інфразвуки? А це дуже серйозна річ.
Я даю таку пораду хворим: купуйте барометри і стежте за цим пристроєм.
Перехід з одного погодного режиму в інший – це завжди важка ситуація: серце пристосувалося до одного температурного режиму, до одного атмосферного тиску – і раптом різка зміна. Я давно даю таку пораду хворим: купуйте барометри і стежте за цим пристроєм. Якщо стрілка впала, хоча погода начебто не змінилася, будь готовим до того, що почнуться неприємні відчуття – перепади тиску, напади аритмії. Коли я писав докторську дисертацію дуже багато років тому, я вивчав, як погода впливає на аритмію. Для цього я навіть працював з гідрометцентром.
– Як допомогти людям, у яких стався інфаркт? Що тут головне?
– Повинно бути поступове відновлення фізичних можливостей. Дуже швидке. Через кілька днів після інфаркту. Повинен прийти методист, показати, як треба починати рухи. Спочатку попрацювати пензлем, потім ногами. Рухи повільні. Але потрібно рухатися! Мій вчитель, Віталій Григорович Попов, великий наш кардіолог, згадував, як одного разу прийшов до хворого, а хворий лежить прив’язаний до ліжка – щоб не рухався. Жах! Маємо цілу систему з реабілітації – і фізичної, і психічної.
– А як поводитися з людиною, у якого хворе серце?
– Дуже обережно! Взагалі профілактика захворювань надзвичайно важлива річ! Був такий великий терапевт Григорій Антонович Захар’їн. Наведу його цитату: «Переможно боротися з недугами мас може лише профілактична медицина і гігієна». Це було сказано більше ста років тому.
Потрібно бути особливо дбайливим до своїх домашніх. Не з чужими людьми, не на роботі, а вдома!
Моя мама була працівником бібліотеки. Вона говорила, що людина максимально повинна бути зібраною, максимально повинна бути бережливою до свого оточення вдома. Не з чужими людьми, не на роботі, а вдома! А зазвичай ми приходимо додому і розщіпаємо всі ґудзики, відпускаємо себе. На роботі ходили, зціпивши зуби, тому що не можемо відповісти грубо ні підлеглому, ні керівнику. А вдома!!! Найбільших ран людина зазнає вдома!
А якщо у когось хворе серце, потрібно бути особливо обережним. Бути дуже розумним. Не сюсюкати, щоб людина не ображалася. Не треба казати так: «Це не чіпай! Це не піднімай! Не ходи, полежи трохи…». Тому що таким сюсюканням ми лише підкреслюємо особливе становище людини, а це теж травмує. Але і берегти таку людину дуже важливо. Ліфту в будинку немає, а потрібно побігти в магазин? Тоді подумай, скільки вона сьогодні вже пройшла; подивися, задишка є чи ні? І виходячи з цього приймай рішення.
Особлива стаття, як правильно годувати хворого. Це складна річ! Не як йому хочеться: вранці чайку, потім знову чайку, а потім обід на ніч. Треба годувати почергово, кілька разів на день. Чим годувати, потрібно дізнатися у лікаря. І намагатися, щоб хворий був спокійним. Не хвилювати його.
«Ченці хворіють легше»
– Як впливають на роботу серця стреси і депресія?
– Погано впливають. Але не всі знають, що є ще одне поняття – дистрес. Дистрес – це негативний стрес. І є таке поняття як стрес без дистресу. Без стресів ми не живемо. Щойно народилося немовля – ух ти! Не хочу! Холодно! Мене хтось чіпає! Починають чогось мити мене. Стрес, крик. Хочу назад. Взагалі навіщо мені це потрібно все! І пішло-поїхало, розумієте? І у дорослої людини є постійні стреси. Коли ми дивимося спортивні змагання, коли граємо в щось самі. Коли читаємо книги, коли слухаємо музику. Класична музика так хвилює! Людина слухає, і у неї виступають сльози! Але це щасливі сльози! Тому що вона одночасно вбирає цю неймовірну красу. Стрес неминучий. Дистрес – це удар, образа. Ось цього потрібно уникати. Це образа. Це страшна агресія, гнів. Це гріх. Не потрібно нервуватися – для цього потрібна велика мудрість.
Один мій знайомий лікар написав дисертацію про те, як переносять гіпертонію, астму та виразку багаті люди і ченці. Виявилося, що хворіють однаково часто. Але ченці хворіють легше!
– А що значить «хворіють легше»?
– У них немає такого пригнічення духу. Для бізнесмена захворіти, вийти з ладу – це трагедія. Він хвилюється, нервує. Це дистрес. А ченці це нормально сприймають!
Чи треба знати про свою смертну годину?
– Якщо ви знаєте, що людині залишилося недовго жити, як ви говорите їй про це? Ви якось готуєте її до цього переходу?
– Це дуже правильне і дуже серйозне запитання. Тому що після так званої перебудови у нас пішло мавпування із Заходу, причому засвоюються не найкращі риси західної цивілізації. У них там до цього ставляться просто: про швидку смерть пацієнта повідомляти треба, щоб він встиг зробити відповідні юридичні розпорядження. У нас теж стали повідомляти пацієнту про страшний діагноз. Я не згідний з цим!
– Чому?
– Тому що був такий випадок – про нього розповідав мій учитель. Одна дуже мужня людина, загартована в боях і в житті, була тяжко хворою і попросила лікаря: «Лікарю, ви знаєте моє життя. Я багато бачив, багато пережив. Я спокійно ставлюся до всього – і до смерті теж. Скажіть чесно, скільки мені залишилося?». Лікар йому сказав. (Пауза.) Хворий відвернувся до стіни, кілька днів так пролежав. Людина, з сивиною на скронях, що пройшла через бої, яка так багато бачила! Це часта реакція і у багатьох звичайних людей. Звичайно, бувають і винятки.
Можуть запитати: «Але як же ви, віруючі люди, можете не повідомити про швидку смерть? Ви повинні підготувати людину! Це наша надія і наше сподівання…». Але, по-перше, ще невідомо, що нас там чекає. Схвалять там наше життя, нашу поведінку. А що там буде, ми не знаємо, і це страшно насправді. Страшний перехід. Ми нічого не знаємо про це. Я думаю так, що навіть віруюча людина не повинна знати про годину своєї смерті. Виняток – це хіба що люди в найбільш поважному віці, бабусі, які вже собі і смертну білизну припасли, і грошики на похорон відклали.
Віруючих людей у нас багато. Хрестяться всі, ось тільки за упокій моляться не за всіх. Над нашим суспільством добре потрудилися, намагаючись вибити з людей віру, і в значній мірі досягли успіху в цьому. Згадайте, як чоловіки скидали дзвони з дзвіниць, церкви руйнували. Багато з людей сьогодні хрестилися у зрілому віці. І говорити про швидку смерть цих людей, піддавати такому стресу незміцнілу віру – небезпечно. Не можна так безжалісно ставитися до людей.
Звичайно, хворий може запитати: «Лікарю, скільки мені залишилося?» Але, по-перше, ми, лікарі, самі чесно кажучи, не знаємо точно. Ми не пророки. Більш-менш зрозуміло, скільки людина ще протягне, але бувають і помилки… Зазвичай кажуть так: «Не буду від вас приховувати: становище серйозне».
Ви бачите, скільки лікарів навколо хворих? Які безкінечні обходи? І вночі не відходять, і вдень. Постійні консультації. Але ми б не почали нічого цього робити, якби у нас не було жодної надії. У нас є надія. Я думаю, що наше завдання зараз – це думати про те, як зробити так, щоб пацієнт підтримав нас, лікарів, був нашим союзником в боротьбі за його життя. Наприклад, запитати: «Я бачу, ви носите хрестик. Ви віруюча людина?» Вона відповість: «Так». Ти їй: «Ви вже вибачте за таке інтимне запитання, а ви давно причащалися? Ви знаєте, я б вам порадив принести полегшу душі. Адже у нас стільки гріхів накопичилося. Душу полегшите – вам і фізично легше стане. Розумієте? І причаститися після цього, звичайно».
Чуже серце
– Яке ваше ставлення як православного християнина до пересадки серця? На ваш погляд, що відбувається з людиною, якій пересаджують серце? Чи змінюється вона?
– Змінюється, як змінюється будь-яка людина, яка пережила важку операцію.
А ставлюсь я позитивно і не раз допомагав людям зважитися на цю операцію – у іншому випадку вони б померли. У чомусь тут є відповідь на ваше найперше питання. Отже, якби серце повністю відповідало за особистість людини, то після пересадки, трансплантації це була би інша людина. Батько Анатолій (Берестов) був настоятелем церкви при Інституті трансплантології. Ми з ним давно знайомі, ще до його постригу. Я його питав, чи не помічав він, що люди змінюються після пересадки серця. Він категорично відповідав: «Ні!»
«Між гріхом і хворобою прямий зв’язок»
– Мета християнського життя – очистити серце. «Чисті серцем побачать Бога» – слова зі Святого Письма. Як ви розумієте цю фразу? І чи говорите ви про це з пацієнтами?
– Так… «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5:8). Йдеться про дух, я думаю. Тому що чисті духом ті, хто люблять людей. І в цьому бачать виконання Божих заповідей. Коли людина згрішила, вона загнала себе всередину. А совість є, і вона не заспокоюється, навколо неї індукується електричне поле неправильного заряду. Вражаються інші центри. Центр судиноруховий – ось тобі гіпертонія. Центр регуляції шлунково-кишкового тракту – ось тобі виразка. Прямий зв’язок між гріхом і хворобою.
– Олександре Вікторовичу, дайте, будь ласка, нашим читачам пораду, як стежити за серцем.
– Самолікуванням займатися дуже небезпечно! Можна так промахнутися. А серце – орган дуже важливий, як ви вже зрозуміли. Краще порадитися з лікарем, а не вивчати Інтернет, що просто небезпечно.