Лучанин Назар Бондарук, який впіймав немовля, яке випало з 5 поверху луцької багатоповерхівки, каже, що єдине, про що думав у той момент, як врятувати дитину.
Як повідомлялося, 11-місячного Дем’янка, який 13 липня випав з вікна, впіймали перехожі. Мама Юлія Рогакрозповідала, що відвернулася лише на мить, як дитина опинилася за вікном, пишуть Волинські новини.
«Ми на місці виявились випадково. Я з дружиною приїхав з магазину, поставив машину. І тут почув жіночий крик: «Дитина! Дитина!». Подивився на жінку, яка кричала, і відразу вгору – побачив дитину, що висить на 3 поверсі. Я зразу все кинув, побіг», – каже Назар.
Та додає, що єдине, про що він тоді думав – як врятувати дитинці життя.
«Моя голова ніби очистилась і думка була лише одна – врятувати. Добре, що був не сам, а зі мною був ще один хлопець, який мені дуже допоміг. Сам би я не впорався. Та кожен би так зробив. Були ще поряд інші хлопці, але, думаю, може в них шок був, правильно не зреагували. Бо це була справа буквально кількох секунд. Добре, що встиг добігти.
Тільки добігаємо, зразу дитинка зривається. Другий чоловік ліг з однієї сторони на шифер, а я став знизу на 1 поверсі, наставив руки. Я зловив за голову, бо дитина летіла головою донизу, а чоловік спіймав за решту тіла. Зловили і взяли відразу за ручки. Хлопчик летів якраз на дашок, що закриває підвальні отвори з вікнами.
Як дитина падала з п’ятого поверху я не бачив, побачив вже тоді, коли вона зачепилася за сушарку для білизни навпроти вікна третього поверху. Хлопчик зачепився об шнурки, вони були в нього під пахвами, пощастило, що так руками вдалося йому затриматися.
Я почав одразу бігти, і в той момент думав, що за будь-що, усіма силами та стараннями, я просто його зловлю, навіть думки не було, що не вдасться. Як підбігав, то думав, що руками ловити чи самому лягати на низ. А тут саме спохватився ще один хлопець, він теж підбіг. А четверо рук, то не двоє. Той хлопець одразу ліг на дашок, я коліном сперся і витягнув руки.
Дитинка була якраз над гостряком дашка. Коли зірвався хлопчик з третього поверху, то раз перекрутився, я думав, аби хоч не вдарився об підвіконник другого поверху. На щастя, якось так мимо пройшло, хоча дуже поряд, і нам на руки впав», – розповідає рятівник.
Дружина Назара Бондарука Ілона додає, як тільки чоловік побіг за дитиною, відразу зателефонувала у швидку.
«Коли тільки я це побачила, то не запанікувала, а одразу почала міркувати, як діяти. Були думки, що потрібно його в щось ловити, оглянулася довкола, але нічого ніде не висіло, що можна було б вхопити. Я почала бігти, на мені була довша кофта. Під час бігу знімаю, думаю от би її розтягнули пару людей, щоб впіймати немовля.
Але як тільки я добігала, то дитинка зірвалася зі шнурків. На щастя, у цей час вже один перехожий підбіг на допомогу. Після цього я зателефонувала у швидку, медики приїхали оперативно, десь за хвилину після дзвінка. Далі вибігла мама і забрала дитину.
Звісно, це був шок, але змогли правильно відреагувати. Щоправда, після всього того ще довго трусило все тіло, було дуже страшно», – каже Ілона.
Сама ж мама хлопчика Юлія Рогак розповідає, що дитина гралася біля неї на коврі іграшками, а вона відвернулася на хвилину.
«Я домила останню тарілку, і дивлюся, що його немає. Почала гукати, стою в шоці, чую люди знизу кричать, було страшно заглядати. Дивлюся, а він на руках у двох чоловіків», – пояснює мама.
Жінка додає, що щиро вдячна рятівникам сина, які стали його янголами-охоронцями, адже, за збігом обставин, хлопчика врятували 13 липня, а 14 липня у нього День ангела.
«Від щирого серця дякую цим мужнім чоловікам, що врятували мого сина. До кінця життя буду їм вдячна», – каже Юлія.
Як розповідав раніше завідувач гнійного хірургічного дитячого відділення Валентин Мартинюк, коли привезли хлопчика, то у нього був шоковий стан, забій органів грудної клітки і черевної порожнини, множинні садна голови, обличчя, тулуба. На даний час стан дитини наближений до задовільного. Хлопчика перевели з реанімації у стаціонар через два дні. У медзакладі дитина буде впродовж тижня і поїде додому.