Солов’їну аспірант з Китаю вивчає вже шостий рік, ще інколи плутає слова, а деякі українські літери вимовляти і досі вкрай важко.
Аспірант Львівської політехніки захистив дисертацію українською мовою, хоча сам із Китаю. Громадянин Піднебесної став першим, хто здобув докторський ступінь, досконало вивчивши українську мову. Науковець вивчав прикладну механіку – мова в цьому фаху дуже специфічна, вивчити її складно. Хоча міг захищатися англійською, китаєць обрав саме українську, йдеться в ТСН.
Тридцятирічний китаєць Сянь Нін Ше захищає свою дисертацію, як обробляти деталі з титанових сплавів. Спеціальність – прикладна механіка. Опанувати її непросто, а якщо іноземною – удесятеро складніше. Проте це не виявилося для аспіранта перепоною, він – перший громадянин Китаю, хто захищає у виші своє наукове дослідження українською мовою. “Корисний не лише у промисловості і в медицині, це цікаво. Те, що я обрав, то це добре, я думаю. Я хочу робити такі «документи», ні, машини – про титанові сплави”, – каже аспірант Сянь Нін Ше.
Солов’їну аспірант з Китаю вивчає уже шостий рік, ще інколи плутає слова, а деякі українські літери вимовляти і досі вкрай важко. Проте українську наполегливо вивчає і далі. “Враховуючи те, що літери «д,з,ж» у них китайською мовою немає, це все надзвичайно важко. За чотири роки підготувати дисертацію дуже непросто, враховуючи особливо ту тематику, якою ми займалися – це обробка титанових сплавів”, – кажуть на кафедрі
Науковий керівник аспіранта згадує: перші два роки розмовляв з Сянь Нін виключно англійською. Думав, так буде й надалі, але іноземець неочікувано заявив: його дисертація буде лише українською. “Через два роки я зрозумів, що він достатньо володіє українською мовою. Вибір був дуже непростий. Вчити китайця – це не поляк, не чех. Насправді було досить важко”, – каже Вадим Ступницький.
До України Сянь Нін Ше приїхав шість років тому, після навчання в одному з університетів Китаю. У Львові пішов на підготовчі курси української, а згодом вступив на магістратуру за фахом прикладна механіка. Дисертацію захистив успішно. Коли почалася війна, Сянь Нін на деякий час виїхав до Угорщини, бо наполягли батьки, які дуже хвилювалися за нього, але згодом аспірант повернувся. “Я тут живу, я можу, тому я допомагаю. Коли я думаю, люди, яких я знаю, друзі, професори, вони всі продовжують жити тут. Вони дали мені сили тут вчитися”, – твердить Сянь Нін.
Виїжджати з України Сянь Нін найближчим часом не планує. Хоче займатися тут викладацькою діяльністю, а після повернення додому працюватиме інженером. Він щиро не розуміє, чому деяким українцям так важко опанувати українську, бо він – китаєць – вивчив її з нуля.