Боєць служив у 1-й окремій танковій бригаді навідником танка, брав участь у боях за Дебальцеве.
У 2016 році його було нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Після успішних боїв у районі Волновахи Олександру доручили командувати танковим екіпажем, згодом воїн мав ще кілька ротацій на Донбас.
У грудні 2022 року Героя нагородили медаллю “Захиснику Вітчизни”.
Від початку повномасштабної війни Олександр прийняв командування ротою в батальйоні Богдана Дмитрука.
“Він служив у нас на штабі у відділі бойової підготовки, і я думала, що він “паперовий офіцер”. І тому трохи здивувалася, що він прийняв роту в батальйоні Богдана Дмитрука. Виявилося, що з початком великої війни він вирішив перейти у піхоту і брати безпосередню участь у боях”, – написала прессекретарка.
У Бахмуті Олександр був поранений під час обстрілу будинку, якийсь час пересувався на інвалідному візку, але відновився і продовжив командувати ротою. Згодом утримував позиції за річкою Бахмутка, у східній частині міста.
“Сан Санич загинув у Бахмуті. І я гадаю, що він у раю, бо, як-то кажуть, у пеклі він вже побував”, – написала Ірина Рибакова.
Додамо, що у Києві 10 березня віддали останню шану військовому 67-ї окремої механізованої бригади, комбату Дмитру Коцюбайло з позивним “Да Вінчі”. Він загинув в бою під Бахмутом.
У столиці президент України передав матері “Да Вінчі” Оксані Коцюбайло відзнаку “Хрест бойових заслуг”, якою посмертно удостоєно її сина.