Вірш про сучасних дітей і свято Миколая, авторства тернополянки Галини Заболотної, збирає сотні поширень, коментарів та вподобань у соцмережі Facebook, розповідає Погляд.
У небі, небі темному,Де ходить Миколай,Листів вже назбиралось,Хоч в вогнище скидай.
А в тих листах написаноМільйони побажань,За голову хапаєтьсяСтаренький бородань.
Колись в молитві радіснійПрохали дітлахиотримати цукерочки,ведмедики, ляльки,Чи пряника, чи коника,чи книжечку, чи м’яч,Тепер таке прохають всі,Що хоч сідай і плач.
Данилко он, з Тернополя,замовив гіроборд,І це серед замовлень щеДалеко не рекорд.Прохає Настя лялечку,Таку, немов жива.
І у старця небесногоСивіє голова.Бо він пройшов крамницями –Отетерів від цін.Та ж народити справжнюДешевше буде всім.
В листі від Олі-скромниці –Якийсь магічний ЛОЛ,«І ноутбук» – дописано.Старець за валідол.
Тут просить Вітя Леґо,Наталя Чічілав,Олежик дрон потужнийДля себе забажав.
Іринка хоче епла,Не старшого, ніж «шість»,Сашко – боксерську грушу,щоби зганяти злість,Ігорчик про навушникиФірмові попросив,«Щоб не якась дєшовка» –в листі наголосив.
Олеся хоче шубку(і ляльці, і собі),І золоті прикраси,і пірсинг на губі,Василько просить тачку,щоб їзили батьки…
Поставили задачкуСтарому малюки…І журиться старенькийна хмарці крижаній,Ніяк не зрозуміє,коли відбувся збій.
Чи, може, сам і винен,бо тупо завтикав,Коли літ з 20 томувін скромність роздавав.І діти виростали,Батьками стали всі,Не вміють відмовлятиНі дітям, ні собі.
І просять в Миколая,без міри, ще і ще,І забувають часом,З чого почалось все.
Коли на перше місцеВелична і святаСтавала дуже скромноСердечна доброта.
Коли святий МиколаВід себе відбирав,А всім нужденним, біднимУ скруті помагав.…
У небі, небі темному,Де Миколай живе,Великий жовтий місяцьУсміхнено пливе.
І старець посміхається,Багато бачив він…Листи згрібає жменями –розпалює камін.Йому старому й мудрому,Все видно ізгори.
Він знає – тільки вибраніотримують дари.